Мигдалева олія, яку добувають холодним пресуванням ядер солодкого й гіркого мигдалю. Застосовується при гастриті, колітах, як проносний засіб при закрепах (особливо у немовлят) і як основа для лініментів та інших галенових препаратів, а також як розчинник для препаратів, які використовують у вигляді ін'єкцій.

Як зовнішній засіб мигдалеву олію використовують при сверблячці і пролежнях. Рафінована мигдалева олія, одержана гарячим пресуванням, використовується як харчовий продукт і в парфумерній промисловості, а нерафінована — у миловарінні. Мигдалева олія допомагає від головного болю, від свисту і дзвону у вухах, а також застосовується для лікування розтягнутих зв'язок.

Мигдалева олія прекрасна при болях в нирках і затриманні сечі при камінні, при болях в сечовому міхурі і в матці, для селезінки, але важка для шлунка. Олія гіркого мигдалю найбільш корисна при захворюваннях вух, проти черв'яків, які заводяться у вухах. Яблучні і айвові олії мають в'яжучі і охолоджувальні властивості. Квітки ромашки лікарської містять до 0,8% блакитне забарвленої ефірної олії, головними складовими частинами якої є специфічна біологічно активна речовина хамазулен, сесквітерпенові вуглеводи фарназен і кадинен, сесквітерпеновий спирт бісаболол та його оксиди, лактони матрицин, аліфатичний терпен, мірцен, каприлова, нонілова, ізовалеріанова та інші кислоти.

Олія ромашки зменшує біль, знищує ущільнення, використовується для лікування раку шкіри, для натирань при подагричних та ревматичних болях, для компресів нашию при втраті голосу. Олія ромашки застосовується також при виснаженні. До складу ефірної олії кореневищ півників німецьких входять кетон ірон, бензойна, міристинова, тридецилова й ундецилова кислоти, п-дециловий, бензойний і ноніловий альдегіди. Як зовнішній засіб ця олія використовується для лікування невродермітів, інфікованих ран, виразок і нориць та для виведення ластовиння, для полоскання рота при зубному болі, корисна при обмороженні.

Олія півників полегшує роди, при прийомі всередину або у вигляді клізми вона заспокоює болі в матці. Миртова олія зміцнює місця, де росте волосся, зміцнює і чорнить волосся, надає органам силу і охолоджує сильніше, ніж олія айви. В стародавній медицині настій плодів мирти звичайної на вині вживали як еліксир, що надає людині здоров'я, продовжує життя.

Суміш олії гіркого мигдалю, олії півників, меду і розплавленого воску розгладжує зморшки на обличчі, знищує веснянки та інші плями. В поєднанні з вином ця суміш дуже ефективна для лікування себореї. Олія рути садової сильно зменшує здуття і діє подібно до лаврової олії, заспокоює хронічні болі. Лаврову олію використовують для лікування облисіння, як відтяжний засіб при ревматизмі, паралічах і простудних захворюваннях та для лікування корости. В зелених насадженнях Криму лавр виконує естетичну, санітарну й гігієнічну функції, збагачує повітря біологічно активними речовинами, здатними знезаражувати повітря від шкідливих мікроорганізмів.

Експериментальними спостереженнями встановлено, що фітонциди лавру пригноблюють розвиток мікобактерій — збудників туберкульозу. Рицинова олія — класичний проносний засіб. При надходженні в дванадцятипалу кишку вона частково гідролізується на гліцерин і рицинову кислоту, яка спричиняє посилену перистальтику внаслідок хімічного подразнення слизової оболонки кишечника солями цієї кислоти. Послаблювальний ефект настає через 5-6 годин. Як проносний засіб рицинову олію призначають усередину головним чином при ентероколіті, а також при хронічному закрепі в поєднанні з гемороєм, проктитом та тріщиною відхідника, її застосовують і при підготовці хворих до рентгенологічного дослідження органів черевної порожнини для видалення з кишок газів і вмісту.

При прийманні рицинової олії спостерігається рефлекторне скорочення м'язів матки. Знаючи це, в акушерській практиці рицинову олію застосовують як рододопоміжний засіб (призначають усередину по 40-50 г в поєднанні з хініном, пахікарпіном та іншими засобами). Застосування рицинової олії як послаблювального засобу протипоказане при отруєнні жиророзчинними речовинами (фосфор, бензол та інші), а також екстрактом дріоптериса чоловічого. Як зовнішній засіб рицинову олію використовують для лікування запрілостей, атонічних виразок, радіодерматитів, себореї, виразки гомілки, дифузного випадання волосся, сквамозного блефариту й захворювань піхви і шийки матки. Рицинова олія входить до складу багатьох мазей і бальзамів для лікування опіків, виразок, ран тощо. Рицинова олія допомагає при пухлинах в задньому проході. Олія кропу добре допомагає при ознобі.

Трояндова олія містить дубильні, гіркі й смолисті речовини, барвник ціанін та інші сполуки. Головними компонентами трояндової олії є гераніол (50-60 %), цитронелол (до 22,6%), нерол, евгенол, фенілетиловий спирт, цитраль, ноніловий, коричний та інші альдегіди і стеа-роптен. Трояндова олія має спазмолітичні, протизапальні, протиа-лергічні, жовчогінні й жовчотворні властивості, розширює судини, покращує роботу серця, діє заспокійливо, а при зовнішньому застосуванні виявляє антимікробну й знеболювальну дію. Як зовнішній засіб трояндову олію використовують для лікування гінгівітів (змащують ясна).

Трояндова вода, яку одержують при дистиляції трояндової олії, має виражені антисептичні властивості й застосовується при кон'юнктивітах, блефаритах, гінгівітах і геморагічних формах парадонтозу. Лляну олію приймають усередину при спастичних закрепах, дизентерії, геморої, нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, у разі ! порушень жирового обміну та при атеросклерозі. Лляну олію застосовують для лікування ран і опіків (в останньому випадку її змішують з сирим яйцем). З неї виготовляють препарат лінетол, який використовують для профілактики і лікування атеросклерозу. Проводять 4-5 курсів лікування з перервами 2-4 тижні. Тривалість курсу лікування — 1-1,5 місяця.

Лінетол протипоказаний при порушеннях функції кишечника (проноси) та при посиленні болів при холециститі. Як зовнішній засіб лінетол застосовують при опіках і променевих ураженнях шкіри. Обліпихова олія має протизапальні, бактерицидні, епітелізуючі, гранулюючі та знеболювальні властивості, у зв'язку з чим її успішно використовують для лікування променевих уражень шкіри, опіків і відморожень, пролежнів, туберкульозу шкіри, екзем, лишаїв, трофічних виразок, флегмонозного акне, хейлітів, виразкового вовчака, хвороб очей (трахома, повзуча виразка рогівки тощо), носоглотки (гайморит, хронічний тонзиліт, фарингіт, риніт) і ротової порожнини (пульпіт, періодонтит), жіночих хвороб (кольпіт, ендоцервіцит, ектопія епітелію, ерозія шийки матки).

В свічах обліпихова олія ефективна при ерозивно-виразкових проктитах, ерозивно-виразкових сфінктеритах, тріщинах заднього проходу, катаральному й атрофічному проктиті й при внутрішньому геморої у хворих на хронічний ентероколіт. Всередину обліпихову олію дають при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при променевій терапії раку стравоходу. Заслуговують уваги повідомлення про ефективне лікування обліпиховою олією хворих на атеросклероз. Гальмівний вплив обліпихи на розвиток атеросклеротичного процесу пояснюється наявністю в ній лінолевої та ліноленової кислот, токоферолів, каротиноїдів, фосфоліпідів і рослинних стеринів, які мають здатність сприяти зменшенню кількості загального холестерину, а-ліпопротеїдів і загальних ліпідів у сироватці крові. Окремі дослідники відзначають блокуючий вплив обліпихової олії на секрецію шлункового соку, а в експерименті було доведено її високу ефективність при патологічних змінах печінки, спричинених алкогольною інтоксикацією та чотирихлористим вуглецем (дію обліпихової олії на клітинному та субклітинному рівнях на фоні гострої й хронічної інтоксикації пояснюють здатністю її підвищувати в печінці концентрацію нуклеїнових кислот і сприяти захистові клітинних і субклітинних мембран).