«Чайний гриб», «японський гриб», чайний квас, «маньчжурський гриб» — культура мікроорганізмів; симбіоз дріжджів та оцтовокислих бактерій. Має вигляд товстої бурувато-білої слизової плівки, яка нагадує плаваючу медузу на поверхні рідини. Поверхня «гриба» гладенька зверху і волокниста зісподу.

Через місяць від гриба відділяється тонка ніжна плівка, яку переносять в окрему склянку для розмноження; можна брати й невеликі шматочки, вони дуже швидко розростаються. Вперше «чайний гриб» почали культивувати в країнах сходу (в Японії, Індії, Індонезії), звідти він поширився на захід (вважають, що це відбулося під час російсько-японської війни). Культивується в посуді з 10-процентним цукровим розчином (з додаванням чайного настою) при кімнатній температурі та вільному доступі повітря. В умовах сильного освітлення та низької температури повітря життєдіяльність «гриба» гальмується. Навесні і влітку він росте значно краще, ніж восени і взимку.

З лікувальною метою використовують семи-восьмиденний настій культури «чайного гриба». Дріжджі «гриба» зброджують цукор, утворюючи невелику кількість спирту та вуглекислоти, а оцтовокислі бактерії окислюють спирт до оцтової кислоти. Внаслідок цього одержують приємний газований освіжаючий напій, кисло-солодкуватий на смак. Щоб напій був завжди смачний і мав освіжаючі властивості, необхідно раз на тиждень промивати «гриб» теплою кип'яченою водою і тримати в широкій склянці, закритій марлею. Перед вживанням настій наливають у склянки, фільтрують через кілька шарів марлі і зливають у пляшки, де він може зберігатися досить тривалий час, не змінюючи своїх цілющих властивостей. Настій «чайного гриба» містить цукри, винний спирт, вугільну і органічні кислоти (молочна, оцтова, глюконова, коєва), ферменти, ароматичні речовини, вітамін В,, речовину, подібну до аскорбінової кислоти. Цілющі властивості «чайного гриба» доведені практикою. Настій гриба має антибіотичні, протизапальні і знеболювальні властивості, знижує артеріальний тиск і рівень холестерину в крові, регулює діяльність травного каналу.

Вживання настою показане і дає добрий терапевтичний ефект при різних формах бактеріальної дизентерії, при гастрогенному ентериті (проносі, викликаному запаленням тонкої кишки внаслідок недостатнього сокотворення шлунком), гастрогенному ентероколіті (запалення товстої і тонкої кишок), коліті дизентерійного походження та при спастичному коліті у людей похилого віку. Вважають, що настій «чайного гриба» є ефективним засобом у боротьбі з дизентерійним бацилоносійством. Як профілактичний і лікувальний засіб настій «чайного гриба» п'ють при артеріосклерозі, склерозі, при гіпертонічній хворобі, ревмокардиті, поліартриті, при захворюваннях простудного характеру, зокрема при катарі верхніх дихальних шляхів.

Як зовнішній засіб настій «чайного гриба» рекомендується вживати для полоскання горла і ротової порожнини та промивання порожнини носа при гострих формах ангіни, хронічному тонзиліті і запальних процесах слизової оболонки рота. Багаторазове тривале полоскання зіва швидко усуває місцеві і загальні хворобливі явища і покращує самопочуття хворих. Уже через день нормалізується температура тіла, минає біль у горлі і головний біль; зникають загальна слабкість і гострі запальні явища в носоглотці та кишках.

Полоскання горла протягом багатьох місяців запобігає рецидивам ангіни і тонзиліту в осіб, які часто хворіють на ці недуги. Обережне промивання носової порожнини усуває стійкий хронічний нежить, а промивання гнійних ран прискорює їх гоєння. Настій гриба внутрішньо приймають по півсклянки 3-4 рази на день за 1 годину до їди (при шлунково-кишкових захворюваннях після прийому настою треба полежати 1 годину на правому боці)